Час думати

Актуальне інтерв’ю

Біографічна довідка:

Чорний Віктор Іванович, депутат Верховної Ради України 9-го скликання, член депутатської фракції Політичної партії “ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ” у Верховній Раді України, член Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, член групи з міжпарламентських зв’язків з Канадою.

Чорний В.І.

Народився в сім’ї службовців, в селі Ялта Першотравневого району Донецької області 6 квітня 1968 року. Освіта вища, спеціальність державне управління.

З 1975 по 27.06.1985 року навчався в Ялтинській середній школі, яку закінчив із золотою медаллю;

з 1985 по 08.07.1989 року навчався в Донецькому вищому військово — політичному училищі інженерних військ та військ зв’язку. Училище закінчив з відзнакою. Фах — військово-політичний. Кваліфікація — викладач історії та суспільствознавства;

з 01.09.2000 по 28.02.2002 року навчався в Українській Академії державного управління при Президентові України. Фах — державне управління. Кваліфікація — магістр. Одружений, має двох доньок та сина.

– Добрий день, Вікторе Івановичу, дякую за те, що знайшли час зустрітись з інформаційним агентством «Руська Правда». Я хотів би задати Вам три питання, які хвилюють наших читачів.

Перше за все, питання про Земельну реформу, на цей час, мабуть, найболючіше. Все ж таки, який вихід є наразі із ситуації, яка вже назріла?  Тому що, наскільки я розумію, в будь-якому випадку, монобольшість зараз намагається всеж-таки прийняти цей законопроект у тому вигляді, в якому вони його пропонують. А якщо він буде прийнятий, тоді які дії будуть робити депутати опозиційної платформи «За життя» і чи є перспективи в цьому взагалі?

– Отже, Земельна, так звана, реформа. А якщо бути відвертим, ніяка це не реформа, а реалізація багаторічного плану, так званих «соросят» або Сороса, для створення в Україні ситуації, при якій можна буде скупити українську землю. Як ми знаємо, такі дії і таке бажання було з першого дня незалежності України, і основною, як я вважаю, задачею, яку перед собою ставили іноземні, так звані, наші «партнери» в лапках – це довести ситуацію в країні до такої, коли можна буде землю скупити. Спочатку зробивши її приватною власністю, а потім з часом можна и купувати. Механізмів для такої ганебної продажі землі безліч!

В цьому питанні позиція партії Опозиционная платформа «За життя» однозначна! Ми категорично проти таких реформ або такого законопроекту, який пропонує партія «Слуга народу».

Окрім того, ми вважаєм що є такі ключові позиції. По-перше, ми вважаємо, що українська земля повинна належати українському народу, як це прописано в Конституції України. Тобто, вона не повинна передаватися кому-небудь в приватні руки.

Друга позиція, навіть якщо земля якимось чином повинна реалізовуватися через ринок землі, то нам потрібно витримати норми справедливості в українському суспільстві. А саме, спочатку роздати землю всім українцям, а потім вже як варіант реалізовувати якусь схему по подальшому використанню землі. Сьогодні в Україні, за різними оцінками, близько 8 млн. чоловік мають земельні паї, які більшою мірою, звичайно ж, передані далі в таку полузаконную оренду українським латифундистам, які в свою чергу практично нічого не платять за оренду землі цим самим людям. Але враховуючи, що всього лише 8 млн. чоловік мають таку можливість , ми наполягаємо на тому, що питання щодо використання землі має бути винесений на всеукраїнський референдум! І тільки на референдумі приймати рішення! До того ж – було б справедливо українську землю спочатку розподілити між усіма громадянами України, а потім вже придумати схему, яка б дозволяла заробляти на цій землі, але тільки всім громадянам України!

Звичайно ж, є ситуація з нерозумінням скільки ж сьогодні у нас насправді проживає в Україні громадян. Потрібно робити перепис населення і після цього визначатися, тому що є різні дані. Є інформація, що в Україні залишилося взагалі 27 млн. осіб, а це вже трішки інша ситуація. Тому ми категорично не сприйняли, або негативно сприйняли ситуацію, яка сталася 18 жовтня, коли на засіданні Земельного комітету хотіли з партії «Голос» фактично проштовхнути цей законопроект і прийняти рішення про його підтримку, потім винести в зал і також провести цей законопроект у залі парламенту. Хочу відзначити той факт, що у партії «Слуга народу» є всі можливості прийняти цей законопроект, тому що монобольшість, яка у них є, вона як би може це зробити. Але ми маємо особисту таку позицію, яку публічно зараз дуже чітко доносимо та працюємо з депутатами фракції «Слуга народу», фактично пояснюючи, що кожна людина, яка проголосує за продаж української землі в такому вигляді, як вони хочуть, буде на все життя затаврована своїм таким рішенням. Ця інформація буде надбанням всього українського народу, щоб виборці розуміли, за кого вони проголосували насправді!

– Вікторе Івановичу, наскільки я розумію, крім перепису населення, потрібен ще й повний аудит та кадастр самої землі, які потрібно зробити та привести до ладу?

– Так, це теж проблема насправді. У земельному кадастрі не все так чітко і зрозуміло, враховуючи, що ми живемо по суті в сверхкоррупційній державі. Звичайно, потрібно спочатку навести лад в кадастрі, зробити ревізію землі, визначити яка ситуація з цим питанням, і лише після цього говорити про її розподіл, наприклад. Але якщо це буде підтримано українським народом.

– Партія “Батьківщина” ініціювала прийняття закону про всеукраїнський референдум. Наскільки я розумію на порядок денний цей проект закону не виносять? Тобто, провести всеукраїнський референдум, без такого закону, на сьогоднішній день є неможливим?

– Провести референдум можливо, якщо на це буде політична воля керівництва держави, а саме, Президента України. Дійсно, «Батьківщина» внесла такий законопроект, і ми, я так вважаю, підтримали б такий законопроект, якщо б він був винесений у сесійну залу. Але я впевнений, що цього не трапиться і, на жаль, хочу констатувати той факт, що партія «Слуга народу» і монобольшість у Верховній Раді проголосує за свій законопроект про ринок землі. І це буде початком кінця України, як суверенної держави, тому що, по факту, останнє, що нас об’єднувало, що було спільне в українського народу, це наша земля, яку ми нібито домовилися разом як народну власність використовувати. Якщо її не буде в такому статусі, то важко взагалі говорити про майбутнє країни.

– Тобто, механізмів блокування таких рішень на рівні Парламенту або Президента немає?

– Напевно, є механізм блокування трибун, ще чогось, але наскільки це буде дієво, я не готовий сказати. Механізму впливу ніякого, на жаль, немає. «Слугу народу» підтримує фракція партії «Голос», яка на 90 % складається з грантовиков, тих людей, які відпрацьовують завдання по Україні, поставлені міжнародними західними структурами, і відпрацьовують гранти, і вони з задоволенням підтримають, мені так здається, рішення щодо продажу української землі. Зрозуміло, що Батьківщина не буде це питання підтримувати, ми не будемо, «Європейська солідарність», думаю, теж не буде. Ну, а інші групи і незалежні мажоритарники, це вже можна буде побачити за фактом, коли це відбуватиметься.

Є ще одне болюче питання – це питання війни на сході України. Які шляхи існують для вирішення цієї проблеми? Останні призначення, які Президентом і урядом були зроблені на ключові посади говорять про те, що врегулювати це питання мирним шляхом ніхто не збирається. Все ж таки, на Вашу думку, формула Штайнмайера, буде виконуватися чи ні? Будуть західні партнери тиснути на Президента для того, щоб він виконував те, що приймалося раніше його попередниками?

– Я озвучу свою особисту позицію. По-перше, я вважаю, що формула Штайнмайера – це, так би мовити, турборежим Мінських угод, Я вважаю, що ця формула, у такому вигляді, як вона пропонується сьогодні, неможлива для реалізації. Ця формула не відповідає сьогодні очікуванням українського народу як з цієї сторони, так і українського народу, що знаходиться з того боку. Тобто, реалізація цієї формули можлива лише при чіткому дотриманні Мінських угод, безпосередньо цієї дорожньої карти. Формула Штайнмайера пропонує провести вибори без прийняття законодавчих актів, які закріплені Мінськими угодами. Тобто, нам спочатку потрібно прийняти ряд законів, які прописані в Мінських угодах, потім вже проводити вибори. Більш того, я висловлю свою особисту точку зору, що без прийняття найголовнішого, в даному випадку, Закону про амністію, нічого рухатися не буде. Тому що люди які знаходяться на території непідконтрольній Україні хочуть розуміння процесу, як можна вийти без втрат з цієї ситуації. Тому що в Україні, прийнято закон, який практично ввів амністію з приводу злочинів скоєних на Майдані.  Більш того, за цим законом навіть забороняється збирати інформацію по всіх можливих фактах таких порушень закону. А такого закону, щодо Донбасу і тих подій, які були там, не прийнято. І, звичайно ж, великого бажання, я думаю, у людей, що знаходяться на тій стороні, без закону про амністію щось робити, ну напевно, точно немає.  Тому що вони не вірять українському уряду, не вірять українській владі, на те у них, напевно, є певні підстави. Тому, я вважаю, що формула Штайнмайера, вона практично не зможе реалізуватися найближчим часом. А враховуючи, що фракція політичної партії «Слуга народу» і команда «Слуга народу», включає в себе багато представників, які абсолютно не бачать необхідності реалізації миру, їм це просто незрозуміло навіть. Особливо, якщо ми говоримо про ту частину фракції партії «Слуга народу», яка складається з молодих депутатів, які прийшли з структур, які процюють за гранти. Вони бачать все в такому якомусь своєму певному світі і судячи з риторики їх виступів у Верховній Раді, які я бачу, то вони абсолютно далекі від розуміння необхідності миру для України.  Так, звичайно ж, іноземні партнери будуть тиснути на Президента, Йому вже на днях дзвонили і Меркель, і Макрон, і вели розмови та, мабуть, задавали питання, чому не виконані домовленості про розведення військ в Петровському і в Золотому. Особисто у мене є розуміння, що у Президента шансів на цьому етапі немає.  Тим більше, без допомоги, без залучення людей знакових в Україні, які могли б внести свою лепту для досягненню миру. Я в даному випадку говорю прямо про Віктора Володимировича Медведчука, який весь цей процес, скажемо так, підтримував, брав участь, виконував певні задачі, і сьогодні він є в ролі спостерігача, що, як мені здається, неправильно. Адже, Президент країни повинен використовувати потенціал всіх своїх українських громадян, для того, щоб реалізувати мир. Для цього потрібно просто звернутися до всіх і сказати «Давайте ми будемо використовувати те, що є у кожного, для того, щоб ми досягли миру». Цього не відбувається.

– Швидше за все, цього не відбувається з причини того, що Президент боїться хвилювання з боку радикально налаштованого числа громадян України. У свій час і Порошенко боявся їх.

– Я вже якось говорив, що насправді, він проходить той же шлях, який проходив Порошенко в 2016 році, коли у нього була програма і план реалізувати Мінські угоди. Але йому продемонстрували наявність радикальних, так званих, національно-орієнтованих сил, які були проти, і яких і сьогодні є в Україні досить немаленька кількість. І у них є і зброя, і ,головне, бажання не допустити миру. Боїться або не боїться, це питання до нього. Як людина, яка досить нещодавно у великій політиці, напевно, поки ще не розуміє всієї ситуації. Але те, що відбулося 14 жовтня, на Покрову, коли вийшло багато людей і закликали не йти на зближення, не реалізовувати мир, дійшло аж до того, що лунали заклики поставити якийсь паркан, відокремити цю територію або воювати до останнього українця. Така позиція, яку Президент почув, мабуть, викликала в ньому якісь емоції, тому що він проговорювався іноді, що вибори будуть тільки тоді, коли буде контроль над російським кордоном. Може бути це і добре, але це не прописано в Мінських угодах. Тобто, це все не погоджено сторонами переговорного процесу. Та навіть якщо сьогодні активно йдеться про якийсь план «Б» Зеленського, або формула Зе, якщо вона навіть і є, то ми повинні розуміти, що для того, щоб почати розмову по цьому плану, провести перемовини про нові домовленості та довести їх до якогось результату, це знову пройдуть роки. Тобто не шість років війни, як на сьогоднішній момент часу, а це буде 10 років війни. А за цей час, правильно кажуть, вже нове покоління народилося на території непідконтрольних територій, народилися й пішли у школу. Тобто, вони взагалі не жили в українському просторі. А через 10 років, ми взагалі ментально не зможемо зійтися. Тому що, це вже буде не один народ, як ми сьогодні говоримо, це вже будуть різні народи.

– Так, будуть різні погляди на життя. Вікторе Івановичу, ще таке питання – зараз у другому читанні готується розгляд закону про місто Київ. Дуже багато говориться на тему проведення дострокових виборів, в тому числі і в місті Київ, і по всій країні. Яка перспектива і значення на сьогоднішній день проведення таких виборів чи може було б краще заспокоїтись і дочекатися жовтня 2020 року?

– Звичайно, треба чітко розуміти, що рейтинг, поки ще високий, у нинішньої влади, просто підстьобує їх провести всі заходи по країні і максимально провести вибори на всіх рівнях, для того, щоб зміцнитися на наступний період. Якщо говорили про 72% рейтингу Президента ще на кінець серпня, сьогодні на 7% менше. Динаміка така, що цей рейтинг буде падати і падати. Тому вони роблять так, як роблять. До речі, так робила вся українська влада, всі президенти, які приходили до влади, рано чи пізно, хотіли в місті Київ мати свого мера, і всі вирішували питання про призначення голови КМДА, як паралельної структури влади, те, про що сьогодні говорять в місті Київ. Так робив, до речі, і Янукович, це ми чітко пам’ятаємо, не будемо говорити, хороший чи поганий був мер Черновецький, однак, була реалізована КМДА, як такий незалежний орган. Він начебто був виконавчий орган Київської міської ради, але все одно голова КМДА тоді призначався Президентом. Теж саме хоче повторити і сьогоднішня влада, вони тут не є оригінальними. З точки зору їх, як політичної сили, для них це правильно . але з точки зору киян, це неправильно. Тому що кияни повинні мати право обирати свого мера, свого, умовно кажучи, князя, який і повинен представляти інтереси киян, і який повинен відповідати перед киянами. При будь-якому двовладді або тривладді, яке за фактом передбачається цим же законопроектом, який був ініційований партією «Слуга народу», ми отримаємо знову розбалансовану систему влади в Києві, і до чого це призведе, ми вже це проходили неодноразово, ні до чого доброго не призведе. А те, що є претензії, які висловлював Глава ОП Богдан до витрачання коштів київського бюджету, якщо є такі факти, то сьогодні наприймали купу законів, які регламентують діяльність антикорупційних органів. І у них зараз найбільш широкі повноваження, будь ласка, потрібно просто звернутися в ці антикорупційні органи, порушити кримінальні справи і посадити тих, хто винен. І ніяких проблем тут я не бачу. Якщо дійсно винен сьогоднішній мер, в якихось порушеннях, теж саме, кожен має відповідати. Ми ж прийняли пакет документів про те, що всі тепер рівні перед законом, зняли недоторканність з депутатів, правда, не зняли недоторканність з Президента, але всі зараз, плюс/мінус рівні. І цього, боятися не потрібно, потрібно порушувати кримінальні справи, пред’являти претензії, звинувачення, вирішувати ось таким чином, а не проводити вибори. Вибори, по-перше, не дешева річ, до проведення виборів потрібно знову витратити купу грошей київського бюджету, що на сьогодні не реально взагалі. Враховуючи, що економічне становище України та українців далеко від ідеального, м’яко кажучи, і перспектив ніяких немає, чесно кажучи, в поліпшенні життя українців. Той бюджет, який сьогодні запропонували більшість та уряд є, по суті, продовженням бюджету минулого року і його якоюсь калькою. І нічого такого, що могло б виправдати сподівання надії українського народу, що прийде нова влада і ми заживемо добре, нічого і близько такого немає. Тобто, ніякої перспективи жити краще, на жаль, немає на найближчий час, на наступний рік, на найближчу перспективу. Тому, нам потрібно пережити зиму, дай Бог, щоб вона була тепла, щоб ми не витрачали багато грошей на покупку енергоресурсів. У нас є важливіші справи, ніж проведення чергових виборів, для того, щоб реалізувати інтереси якоїсь політичної сили, навіть правлячої.

– Може бути, для підвищення рейтингу, дійсно, досить було десяток корупціонерів посадити , а не влаштовувати ці шоу?

– Насправді, як вони самі кажуть, хлопці зі «Слуги народу», що основний посил, на який відгукнувся український народ під час виборчої кампанії, це був посил «Будемо саджати». Я, чесно кажучи, не прихильник такого посилання, тому що потрібно не садити, а поперше, потрібно повернути всі гроші, які були вкрадені. Бо що толку, що його посадили, а грошей немає, годувати його ще й за рахунок українського платника податків цього чиновника у в’язниці, не бачу ніякої необхідності. А ось повернути, все, що він награбував і плюс оштрафувати, це так, це позиція, яка поліпшить добробут українського народу. А просто садити, ми хочемо шоу і крові, це неконструктивно. До того ж вони все одно цього нічого не роблять. Сьогодні є маса розуміння, кого б було б непогано посадити, але нічого цього не відбувається. Депутатську недоторканність зняли з 1-го січня, але я не впевнений, що з 1-го січня будуть якісь масові посадки. Більше того, якщо зараз є необхідність фракція політична партія «Слуга народу», може спокійно і вільно зняти недоторканність з будь-якого депутата у Верховній раді. Оскільки у них більшість. Тобто, є подання, тут же внесли в порядок денний, проголосували, недоторканність зняли, наділи кайданки і з залу Верховної Ради забрали і можна проводити процесуальні дії, стосовно корупціонерів.  Взагалі, можна констатувати той факт, що вся країна загрузла в корупції, реально, Україна це суперкорупційна країна, і причому корупція на будь-якому рівні, де можливо прояв корупції, на будь-якому рівні корупція реалізовується.  А чому це відбувається?  Та просто тому, що система сьогодні функціонування української влади і українського суспільства така, яка сама породжує корупцію.  Тому що справа не в людях, що ми ось зараз візьмемо і будемо їх всіх контролювати, і ми підемо від корупції.  Ні, люди придумають якісь нові формули.  Потрібно змінити повністю систему.  Чого і обіцяли всі, хто приходив до влади, і ніхто ніколи нічого такого не робив.  Тобто проводилися якісь косметичні зміни під себе, під свою команду, під своїх друзів, кумів, які були поза зоною відповідальності.  А після цього згадували «попередників», попередню владу і намагалися знайти винних в цій попередній владі.  Зміни системи функціонування українського суспільства, в цілому, через зміни Конституції України, через прописування чітких правил і розуміння того, як українці хочуть жити, в тому числі з питань землі.  Якщо чітко прописано в Конституції, що це не можна робити, то і, власне, землю продавати не можна. Сьогодні в Конституції прописано це з натяжкою, оскільки там йдеться, що земля є державною власністю.

 – Ви згодні, що прописати можна будь-який закон, найголовніше його виконувати?

 – Згоден.  Але, як видно, тут вже філософські такі речі, напевно, ми проходимо етапи розвитку суспільства, якийсь усвідомленості суспільства, коли суспільство в цілому має розуміти, що добре, а що погано.  Тобто нам потрібно дістатися до морально-етичних принципів функціонування нашої нації, хоча слово нація не люблю і не сприймаю.  В даному випадку, я б сказав, українського народу.  Тоді, через це переусвідомлення, можливе наведення порядку в країні.  І найголовніше, ми повинні в Конституції прописати принципи справедливості, які реально діють.  Все дуже просто, ось там прописано, що земля, умовно кажучи, належить народу, надра належать народу.  Якщо так, то давайте ми зробимо конкретні речі.  Візьмемо і проведемо перепис населення, визначимо, скільки сьогодні українців проживає на території України, кожному відкриємо рахунки, на які будемо перераховувати гроші, за використання землі, за користування надрами, за використання всіх цих ресурсів.  Людина буде вже реальним співвласником і господарем своєї країни. «Людина проходить, як господар неосяжної Батьківщини своєї», співали ми в пісні попередньої країни.  Так ось, цього і там не було, цього і зараз немає.  А коли людина чітко розуміє, що я співвласник, а співвласник, за фактом, в кінці року отримує прибуток від роботи свого підприємства, в даному випадку, від підприємства з назвою Україна.  Всі отримали гроші, будь ласка, потрібно заплатити податки, можна з цих же грошей податки заплатити, і жити, і функціонувати досить безбідно.  Тому що, ресурси, які знаходяться на території України, і в її надрах, вони на сьогоднішній день такі, що можна забезпечити безбідне існування всього українського народу.

P.S. Отже, цікава вийшла зустріч. З моєї точки зору, мій співрозмовник дуже обережно та виважено висловив свою думку та думку своїх виборців з приводу болючих питань, які назріли на теперішній день. Особисто я не почув ніяких закликів, які б збурили тих громадян, що не підтримували політичну силу в якій знаходиться мій візаві. Що ж будемо намагатись почути відповіді влади на ті самі питання. А моя порада буде така – «Час думати» та приймати рішення виважено…

Віктор Стєбловський, для інформаційного агентства «Руська Правда».

Copyright"IA "RUSKA PRAVDA" LLC© All rights reserved. 2019