Комбат 3-ї ОШБ Олег Романов: Піхота вгризлася зубами в землю, але наскільки її вистачить?

Останній рік війни для українського війська був вкрай важким. Пекельні бої в Донецькі області, спроба прориву на Харківщині та Курська операція – роки війни дають досвід, але вичерпують ресурси.

Попри те, що вся увага зараз прикута до подій на Донбасі, Харківський напрямок залишається вкрай складним. Росіяни постійно намагаються штурмувати цю ділянку фронту. За останні тижні на Харківщині були певні успіхи у ворога, які дали йому можливість створювати плацдарм для захоплення трас в напрямку Ізюму.

“Я вважаю, що Ізюм є певним ключем від Донбасу. Тому що це остання артерія, яка споряджає всю нашу агломерацію у вигляді Дружківка-Костянтинівка, які боронять зараз Торецьк та Часів Яр. Тому не все так солодко по Харківському напрямку“, – розповідає Олег Романов.

Комбат при цьому додає, що, попри нагнітання у медіа, фронт не падає. “У нас фронт не сиплеться, у нас є певна корпоративність. Ця корпоративність не дає нам провалити таким чином фронт. Є певна відповідальність за те, що за нашою спиною знаходяться мирні місця, знаходяться наші сім’ї. І я думаю, що тут такого не буде”, – переконаний військовий.

Ні для кого не секрет, що Росія значно переважає Україну ресурсами – як людськими, так і технічними. Наше військо критично потребує більшої кількості зброї. На думку “Ромахи”, питання забезпечення армії озброєнням було провалено ще з 2014 року. Коли потрібно було будувати патронні заводи – натомість ремонтували дороги, без жодної іронії каже він. Це і зіграло з нами злий жарт, вважає співрозмовник.

Проте наразі ситуація дійсно покращується, додає Романов. Постачання озброєння та боєкомплектів розподіляють вчасно та більш грамотно. Та навіть попри це, українці все одно відстають від ворога, який ще з розпаду Радянського Союзу планував захопити Крим та встановити сухопутний шлях від півострова в Росію. А зараз, крім тих районів, де точаться бої, на думку “Ромахи”, ворог хоче володіти й півднем України. Бо РФ вважає ці землі “своїми”, нібито по спадку після Російської імперії.

Чи може Трамп зупинити війну?

Ще у своїй передвиборчій агітації та впродовж війни в Україні новий президент США Дональд Трамп неодноразово заявляв про те, що може закінчити війну за 24 години. Проте вже після перемоги на виборах на запитання про зменшення озброєння він дав неоднозначну відповідь та звинуватив Європу у недостатній підтримці.

Водночас ширилось багато спірних меседжів про те, що попередній очільник США Джо Байден не давав достатньо озброєння для продовження контрнаступальних дій після успішної операції ЗСУ з деокупації Харківської області. На жаль, часом недостатня підтримка партнерів грає важливу роль, це впливає на обороноздатність та в перспективі на операції по звільненню територій.

“Зараз українська піхота вгризлася зубами в землю, вона стоїть. Та наскільки її так вистачить, коли деякі військовослужбовці знаходяться 52 дні на позиції?” – каже “Ромаха”.

Попри велику необхідність підтримки Заходу, все ж не варто покладати надії лише на Трампа та очікувати, що за 24 години війна закінчиться, або ж навпаки перейде у важчу фазу. В будь-якому випадку, здебільшого все залежить від самих українців, адже ніхто інший не одягне броню та не піде на передову українських позицій тримати лінію оборони.

“Ромаха” вважає, що усі миротворчі місії з першого дня перебування в Україні будуть майоріти в заголовках новин західних ЗМІ з такими меседжами, що треба вже виводити війська з України. Зараз це не та війна, в яких брала участь Америка раніше, каже Олег. А ось щодо Трампа, то військовий нагадує, що саме цей президент першим у 2019-му році передав Україні ПТРК “Джавелін” і це дало змогу вже тоді готуватися.

Резерви та нестача особового складу

Піхота – це передня лінія бойового зіткнення, і там хлопцям та дівчатам часто доводиться знаходитися довгий термін, бо війську банально не вистачає людей. Ніким змінити тих, хто зараз тримає певну ділянку, а їх вихід без заміни – означає просто її втратити.

“Якщо б у нас піхотинець бачив, що так, в мене є рік, мені треба цей рік прожити і вижити. Він би хотів, виходив би кожен раз на задачу для того, аби вижити. А коли він виходить і сидить там 25 діб… Він сидить на цій позиції. В нього втрачається пильність. Він вже скидає з себе бронежилет, він вже нехтує своєю безпекою”, – каже “Ромаха”.

Відсутність відпочинку та ротацій несе за собою фатальні наслідки. Зрештою, який би не був ентузіазм, але все ж фізичний та моральний ресурс вичерпується. Для того, аби в подальшому якісно тримати оборону, військовим потрібні ті, хто їх підсилять, хоча б для того, аби мати можливість виходити з позицій для відновлення.

“На жаль, воїн звикає до обстановки, в якій знаходиться. А вона є найекстремальнішою на всій нашій планеті. Це не якась війна з піратами, які охороняють нафту в Нігерійській дельті. Це найкривавіша війна з закінчення Другої світової”, – констатує комбат.

Проблема поповнення особового складу наразі є найважливішою. Через російські ІПСО все більше в мережі ширяться наративи про “ухилянтсво”. Водночас, “Ромаха” вважає, що в Україні також була провалена інформаційна політика щодо мобілізації.

“Ніхто, на жаль, не захоче йти в армію, коли весь ТікТок зараз заповнений різними дискредитаціями ЗСУ. TikTok в армії заборонений вже, напевно, з початку 2022 року. Це інструмент для розвитку та розхитування тих чи інших держав. Інструмент для поширення ІПСО. Але цим інструментом можна користуватися вдвох. І я вважаю, що наші витрати на Мінкульт повинні були спрямувати саме в ці відео. Тут треба було перемагати”, – вважає командир.

Важливим фактором є і грошове забезпечення. В цьому аспекті ворог теж переважає, адже там навіть на місцевих рівнях дають великі виплати “новобранцям”. Росіянин розуміє, що він підписує контракт, отримує 30 тисяч доларів і спокійно може закрити всі свої фінансові питання. В нашій країні варто теж знаходити ресурси для грошового забезпечення, це додаткова мотивація, яка сприяє мобілізації, переконаний Романов.

Мотивація у Третій штурмовій

Особовий склад 3-ї ОШБ досить різноманітний. Крім тих, хто брав участь у Київській кмпанії на витоках формування, нині тут є: контрактники, мобілізовані, колишні в’язні та добровольці з інших країн. Багато хто бажає потрапити саме в протитанковий батальйон, який очолює “Ромаха”.

“Так вийшло, що колись правильно розставлені кадрові рішення дали свої плоди. І люди стоять. У нас був боєць, який літав на FPV і йому захотілося піти в піхоту. За цей вихід в нього поранення, в груди. “Нажмурив” трьох, брав в декількох штурмах участь і тримав оборону там сам певний час. Тобто людина прийшла нещодавно, він прийшов в FPV. Чи є мотивація? Так! І це не через те, що ми – Третя штурмова”, – розповідає “Ромаха”.

Бої під Ізюмом

3-я ОШБ наразі стоїть на Харківському напрямку. Ворог досягає певних успіхів, попри те, що бригада постійно робить переміщення, риє запасні вогневі позиції. Але деякі зі смуг оборони через певні причини стають не актуальними і доводиться копати нові.

“Ми, правді в очі казати, трішки вже на такій тонкій кризі стоїмо на даний час. Через те, що нам треба більше піхоти на таку велику смугу”, – каже “Ромаха”.

Через те, що мала кількість людей тримають великі смуги – з’являються шпарини у лінії оборони, чим і користується ворог. Тактика росіян – знаходити такі шпарини та малими піхотними групами заходити і прориватися далі.

“Вони сьогодні забралися, підійшли занадто близько до однієї з моїх позицій. Ми відправили туди групу зачистки. Але це вносить свої певні проблеми, через те, що це протитанкісти. Їм треба буде працювати, якщо зараз механізований накат почнеться. А як їм працювати, коли в них стрілецький бій йде?” – пояснює комбат.

Фортифікаційні споруди

На багатьох ділянках фронту силам оборони доводиться здійснювати тактичний відступ. На жаль, спостерігається тенденція “наступати на власні граблі” та очікувати іншого результату. Причиною цього, на думку “Ромахи”, є неправильно підготовлені фортифікація по лінії фронту.

“Аби не відходити назад, треба починати, щоб фортифікаційне інженерне спорудження будували не підрядники, а інженерні війська. Тому що я бачу, що зараз будується навколо Ізюма, ну це “сюр”. Ми що – поля будемо обороняти? Нам це треба робити в посадках, вирубуючи перед собою простір, аби не було так, що до тебе підходить ворог, ховаючись за кущами”, – каже “Ромаха”.

Цивільні робітники, які не дотичні до війська, не можуть якісно побудувати фортифікації, банально через брак досвіду та малу зацікавленість в захищеності, вважає він. Розуміння загроз є в тих, хто безпосередньо у війську і розуміє тактику ворога, кількість особового складу і ресурси.

Звісно, ніхто не зупинить війну за один день, міста самостійно не деокупуються, очікувати на диво марно. Лінія фронту рухається, на певних ділянках повільніше, на інших більш динамічно ворог поглинає населені пункти. Підсумовуючи нашу розмову, командир стверджує, що усі наші ставки повинні наразі бути на довготривале ведення стійкої оборони. Наразі першочергова мета – тримати фронт більш прямою лінією, створюючи менше вигінів та не створювати окремі ділянки.

“Ми маємо готуватись далі до довгої, затяжної війни, з можливою втратою всієї держави, на жаль. Якщо ми не зберемося і кожен не почне щось хотіти створити для загального успіху. Тут треба як бджілки в сотах працювати, аби зберегти цей рій, щоб ми жили в Україні”.