Китай має більше шансів отримати доступ до критичних мінералів РФ, ніж США, – експерт

Китай має набагато більше можливостей за США, щоб отримати доступ до російських далекосхідних родовищ критичної мінеральної сировини. КНР вже має технології розробки таких родовищ та логістично ближче розташована до них, ніж США.

Таку думку в коментарі РБК-Україна висловив президент аналітичного Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.

Логістика далеких родовищ

“Російські родовища розташовані дуже зручно для Китаю. Це Східний Сибір, це Якутія. Логістики там немає, її потрібно створити. Китай може спокійно реалізувати потужні інфраструктурні проекти якраз в цій частині Росії, тобто в Східному Сибіру. Це під силу тільки Китаю”, – сказав експерт.

Михайло Гончар зазначив, що найбільш перспективне родовище рідкоземельних металів у Росії – це “Томтор”, яке знаходиться у Якутії. Родовище розташоване більше ніж за 2 000 км від міста Якутськ та за 400 км від берега моря Лаптєвих.

Значна віддаленість від міст, портів та будь-якої іншої інфраструктури дуже ускладнює розробку цього родовища. Експерт зазначив, що росіяни ведуть там незначний видобуток, але транспортування отриманої руди здійснюється дуже складним логістичним маршрутом.

“Вони потихеньку вивозять руду, справляють її річкою в Північно-Льодовитий океан, далі везуть суднами в порт Мурманська, а потім залізницею транспортують в Краснокам’янськ (Забайкальський край РФ – ред.), де є завод, який може переробляти уранову руду та руду із рідкоземельними елементами. Це ж колосальний логістичний ланцюжок”, – пояснив Михайло Гончар.

Технологічна складність видобутку

 Експерт нагадав, що в кінці лютого Росія запропонувала США розробку її покладів критичної сировини, на противагу українським родовищам. “Росіяни сказали американцям: “А у нас цього добра (критичних мінералів – ред.) на порядок більше, ніж в Україні”. Це правда, але розробляти вони цього не вміють“, – зазначив експерт.

За його словами, у цьому питанні важливим фактором є технології, які дозволяють вести геологорозвідку та видобуток рудних корисних копалин в складних кліматичних умовах вічної мерзлоти.

“У росіян немає серйозних можливостей все це розробляти в Арктичній зоні. Американці там теж нічого зробити не зможуть, тому що для роботи в тій зоні у них немає необхідних технологій, оскільки це робота у зоні вічної мерзлоти, де відсутня нормальна інфраструктура”, – прокоментував Михайло Гончар.

Він додав, що в Росії не дуже розвинена галузь із видобутку та переробки критичної сировини (рідкоземельних металів), виключенням є видобуток нікелю, урану та ще небагатьох елементів. 

“Освоїти це самі росіяни не зможуть, бо у них галузь розробки родовищ і випуску рідкоземельних металів слабо розвинена”, – сказав Михайло Гончар, додавши, що в той же час гірничо-добувна та переробна промисловість в Китаї – на високу рівні розвитку. 

Претензії Китаю на російську сировину

Експерт підкреслив, що Китай докладе всіх зусиль, щоб зберегти за собою роль лідера у сфері видобутку та виробництва рідкоземельних металів, а тому він буде претендувати на російські родовища.

“Китай буде боротися за те, щоб залишити контроль над російськими родовища за собою, в полі зору та діяльності китайських компаній”, – сказав Михайло Гончар.

На його думку, на сьогодні у Китаю набагато більше важелів впливу на Росію, ніж у США, оскільки товарообіг між РФ та КНР набагато більший, за обсяг торгівлі росіян з американцями. 

“Росія не має серйозних коштів на розробку таких родовищ, не має інфраструктури, у них один варіант – погодитися на китайські пропозиції… Без Китаю вони нічого реально не зможуть, так чи інакше, вони підуть на уклін до Китаю”, – сказав він, додавши, що китайська сторона вже надавала росіянам свої пропозиції щодо розробки далекосхідних покладів.

Чому виник інтерес до критичних мінералів

У середині жовтня 2024 року президент України Володимир Зеленський заявив, що в Україні зосереджені критичні мінерали ціною в трильйони доларів. Він запропонував США та ЄС укласти угоди щодо спільного захисту та інвестицій у видобуток цих корисних копалин. Пропозиція зацікавила адміністрацію президента США Дональда Трампа, який неодноразово заявляв про залежність США від Китаю у постачанні критичної сировини. 

12 лютого 2025 року міністр фінансів США Скотт Бессент привіз в Україну проект угоди про доступ до українських корисних копалин на загальну суму 500 млрд доларів. Київ відхилив цю пропозицію через відсутність у проекті угоди гарантій безпеки для України. 

Потім США запропонували новий проект угоди, в якій знову згадувалися 500 мільярдів доларів. Зеленський відмовився визнавати таку суму боргу. 

24 лютого російський диктатор Володимир Путін запропонував США співпрацю у сфері видобутку рідкісноземельних металів у РФ. 

26 лютого було опубліковано проект угоди України про надра зі США, згідно якого передбачається створення Фонду, до якого Україна буде відраховувати 50% доходів від “майбутньої монетизації” державних мінеральних ресурсів (включно з доходами від видобутку нафти і газу). Фонд повинен буде інвестувати кошти в Україну “принаймні раз в рік”. В проекті угоди залишаються відсутніми гарантії безпеки з боку США.

Після суперечки між Зеленським і Трампом у Білому домі, яка виникла 28 лютого та відновлення відносин в результаті переговорів у Судівській Аравії (11 березня), українська сторона заявила, що готова підписати угоду. 14 березня віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина заявила, що робота над текстом Угоди завершена.

За інформацією Державної служби геології та надр України, запаси літію в Україні становлять близько третини від доведених у Європі (близько 3% світових покладів). Наша країна також входить до п’яти провідних держав за обсягами запасів графіту і знаходиться у десятці країн за обсягом розвіданих запасів титану. За покладами уранових руд Україна посідає перше місце в Європі та 11-те у світі.

На сьогодні Китай видобуває більше 60% всіх рідкоземельних елементів у світі та переробляє 87% відповідної сировини. США значно відстають від КНР у цьому питанні та купують у неї багато критичної сировини.