Розкол по Атлантиці. Чому з приходом Трампа зіпсувались відносини США та Європи

1 min read

Дональд Трамп підкреслено нехтує інтересами Європи в переговорах щодо завершення російсько-української війни. А його команда нищівно критикує європейську демократію.

В чому суть протиріч між Америкою та Європою, які з’явились після появи Трампа в Білому домі, і як їх намагаються вирішити – в матеріалі РБК-Україна.

ЗМІСТ:

  • Які у Трампа претензії до Європи

  • Торгова війна розгортається поступово

  • Європа намагається домовитися

Під час Мюнхенської безпекової конференції Кіт Келлог, спецпредставник Трампа з питань України та Росії заявив, що Європи не буде за столом переговорів щодо завершення війни. Ця заява викликала обурення, шок, і навіть переполох у багатьох європейських столицях. Разом з тим, це лише ілюстрація нової політики США щодо Європи. Проблеми по обидва боки Атлантики охоплюють багато сфер.

Які у Трампа претензії до Європи

Ще в ході передвиборчої кампанії Трамп озвучував два глобальні зауваження до Європи. Перше – щодо необхідності вирівняти торговий баланс. Європа більше експортує до США, ніж США до Європи. 

За даними Євростату, у 2023 році ЄС мав позитивне сальдо торгівлі товарами зі США на суму 157 мільярдів євро. Через це у США нібито проблеми з економікою. Як вихід з ситуації Трамп пропонує універсальний інструмент – тарифи на імпорт до США. Не лише щодо Європи, а й щодо інших країн. Це в перспективі має зробити вигіднішим виробляти товари в США замість того, щоб їх завозити. 

Друге зауваження Трампа стосується вимоги до європейських членів НАТО більше витрачати на оборону. Під час першого президентського терміну він заявляв про 2% від ВВП на оборону. Наразі мова йде про цілих 5%. Похідна від цього вимога з’явилася недавно – Трамп заявив, що Європа має брати на себе більшу частину підтримки України, і фінансову, і щодо постачань зброї.

Зрештою, команда Трампа розпочала наступ на європейську політичну систему. Мільярдер Ілон Маск, який входить у найближче оточення президента США, розгорнув кампанію підтримки європейських ультраправих партій та політиків. Мова йде про партії “Альтернатива для Німеччини”, “Реформувати Сполучене королівство” у Великій Британії та ультраправого кандидата у президенти Румунії Келіна Джорджеску.

Мотиви такої підтримки пояснив віце-президент США Джей Ді Венс на Мюнхенській конференції. Він заявив, що основна загроза наразі у світі – не від Китаю чи Росії, а всередині самої Європи, через відхід від традиційних цінностей. Політик звинуватив європейські країни у нібито придушенні свободи слова. Як приклади він навів скасовані президентські вибори в Румунії або обмеження на протести проти абортів. За словами Венса, ще одна проблема Європи – цензурування соцмереж та потурання “масовій неконтрольованій міграції”.

Торгова війна розгортається поступово

Хоча Трамп погрожував запровадити тарифи на весь імпорт з Євросоюзу, а також Канади і Мексики, та поки що до них не дійшло, запрацювали лише 10% тарифи щодо Китаю. Відносно Мексики і Канади тарифи були радше засобом тиску у переговорах щодо інших питань. Натомість президент США обрав точковий підхід – тарифи за окремими категоріями товарів.

10 лютого Трамп підписав укази про підвищення тарифів на весь імпорт сталі та алюмінію до 25%, без винятків і вилучень. Вони почнуть діяти вже з 12 березня. Крім того, 18 лютого президент США заявив, що має намір запровадити тарифи на автомобілі “близько 25%”, напівпровідники та фармацевтичні препарати.

Це погані новини для європейських економік. Приміром, експорт сталі з ЄС до Штатів в середньому становив близько 3 мільярдів євро на рік протягом останніх десяти років. Найбільший вплив тарифи матимуть на європейських постачальників сталі: Німеччину, Італію та Іспанію. Продукція з цих країн стане дорожчою і, як наслідок, буде продаватися менше. Це також стосується інших тарифів.

Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн 11 лютого пообіцяла “тверді і пропорційні контрзаходи” у відповідь на тарифи Трампа, однак не повідомила подробиць. За даними Reuters, Євросоюз може відновити тарифи, запроваджені у 2018 році та призупинені в часи попередника Трампа – Джо Байдена. Йдеться про обмеження на американський бурбон, мотоцикли та апельсиновий сік. Також обговорюється обмеження доступу американських компаній до європейського ринку – через додаткові перевірки, регуляторні бар’єри тощо.

Європа намагається домовитися

Поки що реакція європейських країн на політичний наступ Трампа є спорадичною та несистемною. У відповідь на заяви американських емісарів у Мюнхені, президент Франції Емманюель Макрон зібрав два екстрені саміти європейських лідерів – 17 та 19 лютого. 

В ході першого Емманюель Макрон та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер наполягали на збільшенні оборонних видатків та навіть говорили про можливість відправлення військ в Україну. Однак єдності щодо цих питань немає. Насамперед через Німеччину.

В неділю там відбулися парламентські вибори. Тепер країну чекатимуть коаліційні переговори, зміна влади, тож їй зараз взагалі не до США. Також дещо деструктивну роль зіграла прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні, яка має хороші відносини з новим президентом США. Згодом Мелоні назвала зустріч в Парижі “антитрампівською”. 

Як і раніше, європейські політики намагаються налагодити відносини з Трампом поодинці. На вихідних у Вашингтоні відбулася конференція консервативних політиків “CPAC”. На ній виступав сам Трамп, члени його команди, вже згадана Джорджія Мелоні, прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, президент Польщі Анджей Дуда, лідер британської партії “Reform UK” Найджел Фарадж, голова партії “Національне об’єднання” з Франції Жордан Барделла. Ймовірно, саме на них команда Трампа і буде робити ставку у контактах з Європою.

Також цього тижня очікується візит у США Макрона – 24 лютого і Стармера – 27 лютого. Замголови МЗС Франції Бенджамін Хаддад заявив, що Макрон приїде до Трампа, “аби виступити від імені європейців і сказати, що майбутнє України не може бути вирішене без них”. Однак, чи врахує Трамп ці слова – буде залежати від подальших дій Європи. 

Загалом же, підхід США щодо Європи суперечливий. Судячи із заяв команди Трампа, з одного боку, їм не потрібна сильна Європа як суб’єкт міжнародної політики. Значною мірою США вигідне її перетворення на слабкий ринок збуту для американської продукції. З іншого боку, прагнення перекласти на Європу підтримку України не дозволяє її послаблювати надто сильно. Чим раніше європейські лідери це усвідомлять, тим більше у них буде шансів поладнати з Трампом. 

При написанні матеріалу використовувались заяви європейських і американських політиків, дані Євростату, публікації Reuters, Politico, The Guardian, The New York Times.

About The Author