Якщо завтра в… вибори. Всі конкуренти Зеленського і що з ними буде
Якщо порівняти президента Володимира Зеленського з усіма його попередниками на посаді, то можна сміливо твердити, що він пережив найбільшу політичну метаморфозу.
У 2019 році Зеленський переміг на виборах як кандидат, котрий обіцяв швидко завершити війну, але за останні три роки навпаки став лідером воєнного часу.
Під час виборчої кампанії Володимир Зеленський був абсолютно недосяжним для всіх інших кандидатів у плані швидкості реакцій та пошуку креативних політтехнологічних поворотів. Це було щось настільки нове, що в нього по суті не було конкурентів серед лідерів старої політики.
На початку ж 2025 року сам Зеленський уособлює систему, намагається протистояти новим лідерам електоральних симпатій, і поки не очевидно, як це має вдатись.
Станом на кінець 2024-го українські соціологи фіксували різке негативне ставлення в суспільстві до ідеї проведення виборів без закінчення війни.
“Українська правда” детально писала, чому провести демократичні вибори навіть за умови зупинки вогню буде заледве можливо, особливо враховуючи фактор масової еміграції виборців за кордон.
Але несподівано в ідеї швидкої виборчої кампанії з’явився потужний лобіст – нова американська адміністрація Дональда Трампа.
“У нас, ясно, всі в шоці від ідеї виборів. Але ви подивіться, що уже відкрито кажуть американці. Якщо це буде умовою отримання підтримки, то питання, який у нас вибір? Тому цілком можливо, що цей рік буде виборчий”, – з важкою посмішкою в розмові з УП каже один із членів команди Зеленського.
І коли РНБО на шостий рік влади Зеленського в позасудовий спосіб намагається покарати колишнього президента Петра Порошенка, то мимоволі погоджуєшся. Видно, таки так, буде виборчий.
Чи є варіанти уникнути швидких виборів, чи готова до них влада і чому силовики синхронно зацікавились потенційними конкурентами правлячої політсили, з’ясовувала “Українська правда”.
[BANNER5]
Вибори в умовах глобальної невизначеності
Відразу варто застерегтись, що будь-яка розмова про вибори впирається в окреслення прийнятного для суспільства контуру завершення війни.
Як казав сам президент Зеленський в одному зі своїх інтерв’ю, все, включно з його готовністю балотуватись на другий строк, залежатиме від того, чим закінчиться війна.
Зараз вибори напряму заборонені законом про воєнний стан. І до зміни американського президента ніхто з партнерів про потребу голосування в Україні серйозно не говорив.
Але одразу після обрання команда Трампа почала посилати сигнали в Київ, що питання виборів може постати в ході переговорів про мир.
До останнього часу це були непублічні розмови і “рекомендації”, які, здавалось, ще довго не вийдуть в публічну площину. Але 1-го лютого спецпредставник Трампа Кіт Келлог заявив, що США хотіли б проведення виборів в Україні до кінця року.
УП ще на початку року доводилось чути від представників влади “план” із такою послідовністю: зупинка вогню – зупинка воєнного стану – вибори – офіційне перемир’я. Але в такій схемі так багато запитань і так мало реальних механізмів реалізації, що не хотілося в нього вірити.
Однак після заяв Келлога стало очевидно, що цей трек реальний. І може бути досить хутко реалізований, якщо глянути на швидкість, з якою Трамп і його команда нав’язують стосунки з Путіним.
Жахає, що сценарій виборів одночасно підходить і ворогам, і друзям: для росіян це виглядає як хороший шанс розхитати Україну зсередини, а для американців чомусь видається способом “гарантувати” домовленості.
[BANNER1]
Цей унісон часом заходить дуже далеко. Кілька депутатів скаржились УП: на міжнародних зустрічах вони мусили нагадувати американським партнерам, що ні Путін, ні Трамп не можуть визначати, хто має балотуватись в президенти України, а хто має з влади піти.
Зрештою Володимир Зеленський зайняв досить прагматичну позицію. Він, з одного боку, демонструє готовність до переговорів, але, не криючись, вказує на величезні ризики ідеї швидких виборів. З другого боку, президент не менш послідовно і не соромлячись продовжує ображати особисто Путіна, щоб зробити двосторонні контакти з ним якнайменш реальними.
Найближчі тижні лютого будуть визначальними в окресленні позицій усіх сторін.
Дзвінок Трампа Путіну і розмова з Зеленським поклали початок великому процесу. Трохи згодом, на Мюнхенській безпековій конференції, почнеться ще й інша велика геополітичні гра: нова команда зі США спробує нав’язати світу свій варіант світопорядку. У ній Вашингтон без ЄС змушує Путіна до переговорів, зупиняє війну і після цього фактично залишає Європу саму собі.
Мовою держсекретаря Марко Рубіо це звучить так: Штати не будуть на передовій європейських воєн, а залишають за собою роль глибокої стратегічної підтримки.
Що з цього вийде, поки не знає ніхто у світі. Але для України найближчим наслідком цих трансформацій можуть стати якраз анонсовані Келлогом вибори. Якими б нереалістичними у виконанні вони не виглядали.
[BANNER2]
Вибори в умовах конкуренції всіх з усіма
Станом на початок лютого можна зафіксувати кілька очевидних соціологічних трендів.
В ході підготовки матеріалу УП вдалося отримати дані трьох різних опитувань, проведених конкуруючими політичними групами.
Абсолютні цифри ми наводити не будемо, почасти через засадничу складність для соціологів добитись повної репрезентативності в умовах війни і масової міграції.
Але основні тенденції в опитуваннях збігаються.
Перша з них полягає в тому, що попри збереження високого рівня суспільної довіри президентський рейтинг Зеленського стабільно знижується.
Тобто главі держави як людині українці продовжують довіряти, але ця величина перестала конвертуватись у політичну підтримку. Причин може бути багато, але результат саме такий.
Друга тенденція, яка визначатиме політичний процес – це поява чіткого головного конкурента для чинного президента в особі колишнього головкома ЗСУ і нині посла України в Лондоні Валерія Залужного.
Багато в чому поява Валерія Федоровича як політичної фігури – результат дій команди президента. Бо саме епопея з відставкою головкома створила ефект трампліна: вже в лютому 2024 року Залужний мав перше місце в опитуваннях.
Впродовж року його показники дещо впали, скоригувавшись після неприродного стрибка в лютому. Але рівень довіри тримається на стабільно високому щаблі.
Для ілюстрації тенденцій цифри не такі важливі. Можна навести, наприклад, опубліковані нещодавно дані групи “Социс”, яка проводила регулярні заміри впродовж 2024 року.
Тобто за умови збереження нинішньої динаміки не складно оцінити шанси різних кандидатів потрапити в другий тур, як і результати самого другого туру.
Навіть найбільша військова перемога 2024 року – Курська наступальна операція – не принесла відчутного приросту підтримки президенту. Отож покладатись у цьому плані на якісь соціальні програми чи інше “покращення життя вже сьогодні” дуже ризиковано.
Зеленський зберігає реальні шанси перемогти за умови, що зможе не допустити балотування Залужного: або повернувши його в межі своєї команди (і такі спроби робились), або якимось тиском.
Після публічного в’їдливого коментаря Залужного в соцмережах, де він “порадив” коментаторці “чекати шашликів”, явно натякаючи на одне з передвоєнних звернень президента, буде ще складніше витримувати ритуалітет партнерської ідилії.
[BANNER3]
А в можливість силового тиску на посла в Британії не вірять навіть у середовищі людей, які у Зеленського відповідають за подібного роду заходи.
“Навіть Татаров не бачить сенсу відкривати якісь справи проти Залужного. У старій історії про оборону півдня Валери на сьогоднішній день немає, а якась нова справа – це буде тільки посилення йому і плюс до рейтингів”, – переказують співрозмовники УП розмови в близькому колі на Банковій.
В цьому є проста й очевидна логіка. Адже такі історії, як активізація розслідувань проти генерала Наєва чи відправка його командувати невеликою ділянкою фронту одразу після інтерв’ю УП, мусять мотивувати колишнього головкома. Він також відповідальний за людей, які зараз мають клопоти якраз через близькість із ним.
Хоча, і це третя важлива тенденція, запит на військового лідера може бути задоволений не лише Залужним. Якщо Валерій Федорович вирішить не балотуватись, то інші військові мають шанси поборотись навіть за друге місце в опитуваннях.
Зараз серед лідерів такого “другого вибору” найчастіше звучать імена Кирила Буданова та Андрія Білецького. Але важливо розуміти, що несподівано вистрелити за потрібного збігу обставин може багато хто з відомих військових діячів останнього часу.
Тож, за більшістю можливих сценаріїв, президентське протистояння найімовірніше відбуватиметься між чинним главою держави і “новим обличчям”. Найімовірніше, новий кандидат буде з ніші військових. Але не варто виключати і несподіваних поворотів типу умовного Олександра Усика, який у певних опитуваннях має рейтинги, зіставні з показниками Петра Порошенка.
Очевидно, що технологи Зеленського остерігаються такого відкритого протистояння з кимось новим, бо добре пам’ятають, як самі, будучи новими, легко “робили всіх разом”.
Тому частина команди бачить можливий вихід у тому, щоб протягнути у другий тур когось “старого”, у якого можна буде більш-менш прогнозовано виграти. Принаймні саме з можливістю пропрацювання такого сценарію дехто в команді Зеленського пов’язує активізацію медійно-силової кампанії проти Петра Порошенка.
[UPCLUB]
(вибори) Весна прийде – саджати будемо
Політична недоцільність переслідувати людей калібру Валерія Залужного не означає, що інструмент силовиків не може бути використаний владою для прополювання політичного ландшафту.
І головна біда тих, хто під цей процес підпаде, що в багатьох випадках їх точно є за що “пощипати”.
Виявилось, що навіть війна не стала фактором, який би змусив українських чиновників, а тепер ще й військових, відмовитись від загальнонаціональної розваги – опустити своє відерце в потік державних грошей.
Найбільш чітко видно синхронізацію виборчих і силових активностей на кримінальних справах проти оточення чи й особисто мерів міст-мільйонників.
Очільника Дніпра Бориса Філатова і чиновників його міськради почали ледь не в щоденному режимі перевіряти, обшукувати, “підозрювати” і далі по списку ще до Нового року.
“Там мало того, що корупції вистачає. То Філатову ще й дістається, бо такий собі Геннадій Корбан сидить десь за кордоном і продовжує вирішувати справи у місті. При тому для публіки вони з Філатовим вдають, що дуже посварились і не працюють разом. Але ж у ОП свої люди в системі скрізь, плюс “слухають” все. І там чітко видно, що і хто вирішує”, – ділиться в розмові з УП один зі співрозмовників у силових колах.
Інша гучна історія – в Одесі з благодійними генераторами і друзями Труханова.
“Там генератори, які по актах заїхали як благодійна допомога, мали б стояти в Херсоні і помагати людям, а насправді вони в кафешках і ресторанах в Одесі у близьких до мера людей. Це така ница історія, що навіть не ясно, як від неї відмитись. Люди грабують місто на мільйони, а зажали по тисячі баксів на генератор”, – обурюється співрозмовник УП в силових органах.
Цікаво, що у справах з генераторами, що в інших провадженнях, які формально поза межами впливу ОП і Татарова, бо розслідуються Національним антикорупційним бюро, Банкова чудово обізнана з найменшими деталями, матеріалами і навіть розкладом процесуальних дій.
Наприклад, як в історії із гучною справою проти оточення мера Києва Віталія Кличка. Поки детективи і слідчі НАБУ виїжджали на масові обшуки і затримання у “земельній справі” Комарницького, на Банковій вже в деталях знали всі нюанси провадження.
Паралельно з цим Кличку створюють політичну противагу в особі нового, вже третього, глави Київської військової адміністрації Тимура Ткаченка.
“У нас жартують, що перший керівник військової адміністрації отримав одну квартиру і здався київським ділкам. Другий – взяв дві. Тому Тимур або перебудує місто, або хоч три квартири отримає”, – описує загальний вайб київської політики один із членів команди Зеленського.
[BANNER4]
Отака оркестровка силовим блоком, здійснена стараннями Олега Татарова, коли якісь чутливі для ОП історії розслідує не “підконтрольне” ДБР чи СБУ, а незалежні, створені за сприяння партнерів антикорупційні органи – це, звичайно, нове слово у передвиборному правосудді.
Але найбільш напружений мікс реальних справ, медійних атак, нагнітання і телеграмного булінгу зараз переживає, звичайно, Петро Порошенко.
За його словами, в силових органах зареєстровано понад 100 різних проваджень, де він так чи інакше фігурує. З цим команда його юристів навчилась давати собі раду.
Початок 2025 року привніс в життя 5-го президента нові відтінки почуттів – ілюзію постійного санкціонування. Фактично перед кожним засіданням Ради нацбезпеки та оборони в підконтрольній ОП мережі Telegram-бачків розганялася інформація, що цього разу вже точно на Петра Порошенка накладуть санкції, заморозять активи і так далі.
Після РНБО нічого не відбувалося, але сама можливість змусити Петра Олексійовича перейматися через долю своїх активів, була сатисфакцією для відповідальних за ці невеликі ІПСОшки.
Часом доходило до більш реальних загроз. Як у ситуації з повісткою для сина Порошенка, якого з 2019 року немає на обліку в Україні, але на якого записана частина активів родини. Можливість хоч тимчасово заблокувати їх створювала ще трохи додаткового дискомфорту Порошенку і його команді.
Віднедавна в хід пішли відео 2000-х років, де Порошенко на посаді міністра закордонних справ відстоював чинність угод по Чорноморському флоту. Зараз медіакілери та й більш поважні ресурси з пулу ОП трактують це як участь у підготовці скандальних Харківських угод.
12 лютого Порошенку знову заборонили виїзд за кордон на Мюнхенську конференцію, натомість вручили 15 повісток до ДБР: по одній на кожен день з 14 по 28 лютого.
Але загальне враження від усієї цієї активності залишалося таке, що в ОП самі не були впевнені, що справжнє переслідування Порошенка було б хорошою ідеєю. Його рейтинги не дотягують до прямої конкуренції із Зеленським, а будь-які реальні переслідування колишнього президента тільки наново його суб’єктивізують.
Якщо, звичайно, саме це не є справжньою метою активностей навколо Порошенка.
Бо цей електоральний поїзд помсти над “кривавим баригою”, який привіз Зеленського до влади в 2019-му, схоже, поїхав. Тепер виборець з не меншим запалом вимагає покарання для корупціонерів часів Зеленського.
Однак 12 лютого Зеленський вирішив, що всі ці раціональні аргументи не мають значення. РНБО справді проголосувала рішення про санкції проти Порошенка. Але це не вийде презентувати як колективне рішення. Рішення РНБО самі по собі не мають обов’язкової дії. Аж поки президент одноосібно своїм указом не зробить їх актом державної сили.
Тож санкції проти колишнього президента – це пряма відповідальність президента нинішнього. Замість того, щоб за шість років повної влади провести повноцінні судові розгляди речей, про багато з яких першою писала УП, Зеленський вирішив, що держава просто санкціонує свого колишнього президента без суду.
Вперше в історії, як любить казати Володимир Олександрович.
Проведення виборів у стікаючій кров’ю Україні може видаватись непоганою ідеєю в стратегічних сценаріях, які пишуться у Вашингтоні чи Москві. Якщо дивитись на цю ідею з Парижа й Варшави – то вона виглядає набагато гірше.
Для нас із України ідея швидкого перемир’я і таких же швидких виборів видається нічним жахом із нерозв’язних організаційних, суспільних і ціннісних проблем.
Але найбільший страх викликає навіть не так сама ідея проводити вибори, в яких не зможе взяти участь третина населення.
Найстрашніше бачити, як всередині країни ще до старту будь-яких виборів починається внутрішня війна всіх проти всіх.
Роман Романюк, УП
