Кінцева зупинка – фронт. Як і для чого Росія завозить мігрантів на окуповані українські території
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну справило чималий вплив на міграційні процеси та економічну ситуацію в країнах Центральної Азії. Незважаючи на прогнози, що війна скоротить потік мігрантів до Росії, а відповідно – і обсяги коштів, які вони надсилатимуть додому, сталося навпаки.
Через війну кількість заробітчан, а також залежність економік країн Центральної Азії від РФ зросли.
Які наслідки це має для України?
Трендом сьогодення, що набирає обертів на тлі великої війни, стає міграція з країн Центральної Азії на тимчасово окуповані території України.
Ще наприкінці 2023-го Центр національного спротиву називав цифру в 100 тисяч мігрантів, ввезених Росією до українських регіонів, проте не пояснював, як її вирахував. З тим, що така оцінка близька до реальності, погодився тоді й посол України в Узбекистані Микола Дорошенко.
Для абсолютної більшості цих мігрантів Україна ніколи не була великим центром тяжіння. Проте сьогодні Росія стимулює жителів Центральної Азії, які приїхали до РФ в пошуках роботи, вирушити на захоплену українську землю. Ба більше, іноді робота там може бути тільки проміжною зупинкою. А кінцевою – фронт.
Як працює механізм залучення трудових мігрантів на окуповані території України? Які передумови для цього існують? І до яких наслідків це може призвести?
[BANNER5]
Мігранти для будівництва
Наприкінці минулого року російський уряд ухвалив бюджет “відновлення” окупованих територій сходу та півдня України. За наступні сім років на ці цілі планується направити майже 2,3 трильйона рублів, або приблизно 23 мільярди доларів за поточним курсом. Це не враховуючи коштів, які можуть надати російські регіони, компанії та банки, якщо ці землі не будуть найближчими роками деокуповані.
Щоб освоїти такі обсяги, потрібно багато робочих рук. Але їх бракує в самій РФ. Тож не дивно, що, для того щоб відбудувати зруйновану війною інфраструктуру та компенсувати гострий дефіцит робітників на українських землях, Росія намагається використати як дешеву робочу силу громадян Таджикистану, Узбекистану та Киргизстану.
Ці країни відзначаються низьким рівнем економічного розвитку та високим рівнем безробіття. За даними Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA), в найближчі десятиліття населення країн Центральної Азії й надалі зростатиме, що ще більше загострить проблему пошуку роботи. Відсутність перспектив та обмежені можливості для самореалізації змушують молодь з цих країн шукати кращої долі за кордоном.
За даними центральноазійських ЗМІ, грошові перекази трудових мігрантів становлять значну частину ВВП у Таджикистані – до 40%, в Узбекистані – понад 20% та Киргизстані – теж понад 20%. Тому керівництво цих країн сприяє громадянам, що вирішують їхати на заробітки за кордон.
Наприклад, Узбекистан активно стимулює легальну трудову діяльність мігрантів, створивши цілу систему підтримки своїх громадян за кордоном. З 2021 року їх прирівняли до самозайнятих, що гарантує їхню легалізацію в країні майбутьнього працевлаштування. Ввели обов’язкове професійне навчання та курси мов країн, куди їдуть працювати узбекистанці. Держава надає своїм заробітчанам мікрокредити, сприяє їхньому працевлаштуванню в інших країнах, а коли вони відпрацюють і повернуться додому, підтримує їх кредитами та виділяє земельні ділянки.
Виїжджаючи через такі механізми в Росію, трудові мігранти мають повний пакет документів, необхідних для легального перебування іноземця за кордоном. Але є нюанс. Всі ці папери мають обмежений термін дії, прямо пов’язаний з терміном контракту. Коли він завершується, перед людиною постає вибір. Вона може повернутися додому та шукати нового роботодавця, готового витрачати час на оформлення всіх необхідних документів в міграційних органах. Або залишитися в Росії та перебиватися тимчасовими заробітками, ризикуючи потрапити під рейди силовиків.
[BANNER1]
Російська влада і собі посилює контроль над мігрантами, запроваджуючи реєстр контрольованих осіб і режим висилки. Закони, що суттєво обмежують права нелегалів, дають російським силовикам додаткові умови впливу на громадян Центральної Азії. Тим більше, що МВС Росії має право висилати мігрантів без рішення суду.
В такій атмосфері не дивно, що російським окупаційним адміністраціям та афільованим з ними рекрутинговим агенціям вдається успішно залучати робочу силу з Центральної Азії. Сприяє цьому і російська пропаганда, яка поширює інформацію про “легке працевлаштування” на нових територіях і “можливість отримання громадянства РФ”.
Мігрантів також заманюють легальним оформленням на роботу – переважно у сфері будівництва, сільського господарства та обслуговування. Їм обіцяють знижений міграційний контроль та отримання посвідки на проживання. Окупаційна влада на місцях дозволяє спрощену процедуру отримання документів, що посвідчують особу, включаючи російські паспорти.
Окрім того, й зарплату на окупованій території пропонують не меншу, а часто й вищу за ту, що мігранти могли б отримати в Росії.
Колишня головна редакторка маріупольського сайту 0629.com.ua Анна Мурликіна на прикладі рідного міста розповідає УП про цікаву тенденцію. Після окупації Росія завозила в Маріуполь багато робітників з Москви та Санкт-Петербурга. Згодом потік грошей звузився, росіяни почали повертатися додому, і знов виник великий дефіцит робочої сили. Тепер його намагаються задовольнити за рахунок мігрантів, яким платять менше, ніж раніше росіянам.
Опинившись на захопленій українській землі, мігранти потрапляють у штучно створену пастку. Окупаційна влада насправді не гарантує дотримання їхніх прав, а законодавство України на цих територіях не діє. Це робить мігрантів вразливими до експлуатації, порушення трудових прав, свавілля з боку окупаційної влади та навіть насильства. І звернутися по допомогу в разі виникнення проблем їм просто немає куди.
[UPCLUB]
Мігранти для війни
Низька заробітна плата замість обіцяної або взагалі її невиплата, погані умови праці, відсутність соціальних гарантій і банальний ризик перебування на прифронтовій території – це не єдина небезпека, з якою стикаються мігранти на окупованому сході та півдні країни.
Є значно серйозніша, і вона має важливе значення й для України.
Завезених на будівництво заробітчан Росія надалі може мобілізувати, повідомляє Центр національного спротиву. Іноді обіцяючи громадянство, а часом і без цього.
“На превеликий жаль, ми маємо факти того, що трудових мігрантів з Узбекистану в Росії заманюють на тимчасово окуповану територію України нібито для будівництва та відновлення зруйнованих будинків, а потім забирають документи та відправляють на фронт, – розповідає посол Микола Дорошенко. – Я передавав інформацію про це узбецькій стороні і просив, щоб влада країни застерегла громадян від подібного”.
Проте іноді росіяни вербують мігрантів одразу на війну. Bloomberg висвітлює історію мешканця Таджикистану на ім’я Солех, якого намагалися залучити до участі в бойових діях. “Вони вербують усюди. Коли я сидів у депортаційному центрі в листопаді, мене активно вербували та обіцяли дати громадянство, якщо я підпишу контракт“, – розповідає він.
Проте попри обіцянку хорошого заробітку, Солех не пристав на пропозицію та повернувся додому. Іншим чином склалася доля його друга. За словами Солеха, той прийшов до міграційного центру, щоб подати заяву на дозвіл на проживання, а замість цього підписав армійський контракт.
“Тих, хто їде працювати на будівельні майданчики в “ДНР” та “ЛНР”, переконують іти воювати“, – стверджує Солех.
Ще напередодні повномасштабного вторгнення, в грудні 2021 року, Владімір Путін подав до Держдуми законопроєкт, який спрощував отримання російського громадянства для іноземців, що стали контрактниками російської армії. Офіційно цей закон ухвалили у вересні 2022 року, але вже до цього вербувальники почали обіцяти мігрантам, що протягом трьох місяців після підписання контракту вони офіційно стануть російськими громадянами.
Російське міноборони системно розміщувало рекламні оголошення як у самій РФ, так і в країнах Центральної Азії, обіцяючи платити до 200 тисяч рублів на місяць (по курсу 2022 року це складало орієнтовно 3000 доларів). Свою рекламну кампанію для мігрантів проводили в соціальних мережах і “вагнерівці”.
Одночасно в Росії запровадили правила, згідно з якими натуралізованих громадян Росії можуть позбавити громадянства, отримати яке для багатьох із них вартувало великих зусиль, якщо вони не стануть на військовий облік.
[BANNER2]
Що загрожує найманцям
Законодавство Киргизстану, Узбекистану та Таджикистану забороняє громадянам найманство та участь в іноземних збройних конфліктах. Порушників, які вирушили воювати за Росію, час від часу судять. Проте часто на практиці покарання для них не є суворим.
Так у 2023 році в Киргизстані став широко відомим випадок, коли 32-річний громадянин отримав 10 років позбавлення волі за участь у бойових діях на Донбасі на боці росіян. Проте згодом справу переглянули та обвинуваченого звільнили в залі суду, призначивши трирічний адміністративний нагляд.
В Узбекистані в грудні минулого року винесли вирок 39-річному громадянину, який у 2023-му попрямував до Москви на сезонну роботу і вже там підписав контракт зі Збройними силами РФ. На суді узбекистанець розповів, що під час бойових дій вбив десятьох українських військових, але тепер кається. Вирок суду: обмеження волі на 4 роки та 2 місяці.
ЗМІ повідомляли й про громадян Таджикистану, яких під обіцянку легко набути громадянство Росія відправляла на фронт.
“Влада Таджикистану попереджала своїх громадян про неприпустимість участі в бойових діях в Україні, проте поки ніхто не був покараний, принаймні інформація про це не була розголошена“, – повідомляє таджицька служба “Радіо Свобода”.
Мігрантів, які їдуть на окуповані території не воювати чи копати окопи, а, наприклад, як будівельники чи різноробочі, за українським законодавством не можна буде притягнути до відповідальності просто за факт роботи. Про це говорить прокурор Криму Ігор Поночовний, який вже понад 7 років спеціалізується на питаннях порушення законодавства на тимчасово окупованих територіях.
[BANNER3]
– Якщо ми говоримо про мігрантів, здебільшого це буде адміністративна відповідальність через те, що вони незаконно перетинають державний кордон України. А працевлаштування чи його відсутність, воно ролі не грає для кваліфікації правопорушення, – каже Поночовний. – А от якщо метою такого порушення було спричинення шкоди інтересам України, тоді вже настає кримінальна відповідальність.
З початку повномасштабного вторгнення українські війська взяли в полон орієнтовно 30 громадян країн Центральної Азії, які воювали на боці Росії. Такі цифри повідомила проєкту “Новини Приазов’я” міністерка юстиції України Ольга Стефанішина.
Звісно, ці військові не беруть із собою в бій паспорти, тому зазвичай дані про їхнє неросійське громадянство встановлюються зі слів самих полонених. Їхній статус нічим не відрізняється від статусу військовополонених росіян. Хіба що шанси на обмін вони мають найменші – Росія в них більше не зацікавлена.
А вірогідність того, що таких осіб передадуть напряму в країни Центральної Азії – дуже низька, враховуючи, що останні рішення судів щодо своїх громадян, звинувачених в участі в російсько-українській війні, не можна назвати справедливими.
Юсуф Куркчі, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій України (2016–2019 роки)
Рустем Халілов, УП
